Щороку серцево-судинні захворювання призводять до операцій на серці забирають життя 426 000 українців (це 68 % від загальної кількості померлих). Майже у 70 % випадків причина смерті - ішемічна хвороба серця (ІХС). Дуже сумна статистика, особливо якщо врахувати, що ІХС, зокрема інфаркт, сьогодні успішно діагностується й так само успішно лікується. В умовах сучасної медицини це не смертельне захворювання! Навіть більше - якщо вчасно «спіймати» хворобу, можна довго жити, й жити повноцінно. Але… Але часто буває запізно.
Операція на серці за крок до біди
64-річного Мирослава Казимиріва з Тернопільскої області лікарям київської клініки «Добробут» вдалося врятувати ледь не за крок до непоправного. Коли діти Мирослава Григоровича посеред ночі прислали керівнику кардіохірургії «Добробуту» Олександру Бабляку результати батькового обстеження, лікар взявся за голову. У лівому шлуночку - головній камері серця - було повно тромбів та аневризма після інфаркту. «Йому потрібна негайна операція на серці!» - сказав Бабляк, зателефонувавши рідним Казимиріва.
До такого критичного стану чоловік дійшов менш ніж за місяць. І провиною тому стала до певної міри фізіологічна особливість: Мирослав Григорович майже не відчував болю. Єдиним симптомом інфаркту була раптова слабкість. Ще тиждень чоловік ні на що не скаржився, але дружина побачила, що навіть від ходьби у нього з’являється задишка, і повела в лікарню. Діагноз: ішемічна хвороба серця, гострий інфаркт міокарда. Сім днів у реанімації, п’ять - у звичайній палаті, потім знову п’ять - у реанімації. І тоді діти не витримали - почали шукати допомоги в київських лікарів і зрештою опинилися в «Добробуті».
«Зважайте на гіпертонію! Це не жарти»
Операція на серці була складною, але успішною. Проте серце вже було пошматоване інфарктом. «Якби ми отримали цього пацієнта місяць назад, до інфаркту, якість його життя після операції була б відмінною. Отриманий результат теж добрий, однак усе могло би бути взагалі бездоганно», - говорять лікарі.
А кардіолог Центру кардіохірургічної допомоги «Добробуту» Катерина Ревенко додає: «Випадок Мирослава Григоровича - це приклад того, що якщо не болить - це не значить, що все добре. Й інфаркт може бути без болю або із симптомами, які не асоціюються у людей із проблемами із серцем (наприклад, гикавка). Й ішемічна хвороба серця далеко не завжди супроводжується больовими відчуттями. Часто може бути тільки аритмія. До речі, у Казимиріва вона почалася чотири роки тому - оце вже й були передвісники біди. А до ІХС Мирослава Григоровича привела відсутність контролю за тиском: він підвищувався роками, але системного лікування не було. Ось і наслідки. Це попередження для тих, хто не зважає на гіпертонію».
І стіни допомагають
Своїх рятівників, лікарів та весь персонал кардіохірургії «Добробуту», Мирослав Григорович і його дружина Анна Петрівна називають людьми із золотими руками і золотими серцями. Кажуть, що не сподівалися на таке людяне ставлення. «Поки сиділа біля реанімації, кожен, хто проходив повз, питав, чи не треба мені якась допомога. Я була настільки цим вражена!» - згадує Анна Петрівна.
До речі, перше, про що подумав Казимирів, отямившись після наркозу: «Де дружина?». «Боявся, чи не загубилася, - сміється чоловік. - Вона золота. Взяла мене з дітьми: перша дружина померла, а Аня не побоялася піти на двох дітей і допомогла мені виростити хлопців. Уже трьох онуків дочекалися. Я без неї ніяк!»
